Дискретна лінійність темпорального порядку в концепції адаптивного управління забезпеченням національної безпеки

Анотація

У статті теоретично обґрунтовано концепт дискретної лінійності темпорального порядку в концепції адаптивного управління національною безпекою. Показано, що необхідність здійснення переходу до підходу, який є одночасно адаптивним та інтегрованим, відображає потребу в кращому способі вирішення перекриваючих структурних та процедурних проблем, що дасть принципову можливість розвинути підхід, який би об’єднував диференційоване та інтегроване адаптивне управління у напрямі інституціоналізації інтеграції в системі управління національною безпекою. Це актуалізує необхідність урахування у процесі управління забезпеченням національної безпеки мультирівневої неієрархічної взаємодії різних акторів глобального середовища безпеки. Концепт дискретної лінійності темпорального порядку демонструє сутність наявних проблем у системі управління національною безпекою, адже зміна пріоритетів у ієрархії факторів детермінації навіть у складних моделях свідчить про потенційну напругу між теоріями управління та реальною практикою, яка досить часто не відповідає теоретичній дискурсивності. Аргументовано, що адаптивні підходи та моделі управління в умовах невизначеності та динамічності змін у середовищі безпеки можуть забезпечити високу реактивну здатність з потенційованим кумулятивним стратегічним ефектом. У багатьох відношеннях системи, які демонструють схильність до централізації, сприймаються як такі, що найбільше відповідають умовам прийняття швидких та гіпотетичних рішень у відповідь на невизначеність або неочікуваність змін, ніж трансформаційні конструкти, що пропонуються плюралістично-партисипативним підходом. В останньому випадку завжди існує ймовірність того, що трансформована система управління національною безпекою виявиться одним з елементів проблемно-орієнтованого середовища безпеки, яке формується тим чи іншим актором, створюючи не тільки проблеми у сфері забезпечення національної безпеки держави, але й являючи собою пряму загрозу безпеці. Для подолання зростаючої складності та невизначеності доцільно визначити структурні особливості багаторівневих та поліцентричних інституційних відносин, що сприяють секторальній інтеграції та можуть забезпечувати системі управління національною безпекою гнучкість та адаптивність.