Мінські угоди, їх наслідки та значення для України

Анотація

Окупація Криму РФ, а також шестирічна війна на Сході України стали головною причиною припинення Великого договору між нашою державою та Росією.
Ці виклики Україні і всій міжнародній безпеці вимагають пошуку адекватних відповідей на зміну ситуації, в першу чергу припинення війни та повернення 408 км українсько-російського кордону.
Платформою для пошуку спільного вирішення існуючих викликів є Мінські угоди, які були підписані 5 вересня 2014 року Україною, Росією, представниками ДНР та ЛНР і представником ОБСЄ.
У статті досліджено передумови підписання цих угод, стан їх виконання у 2014-2015 рр., а також пізніше – з 2015 по 2019 рр. за участі представництва України, Росії, Німеччини і Франції.
Здійснено аналіз і узагальнення нормативних документів, що розроблені в процесі спільної роботи у нормандському форматі.
Наголошено на проблемах виконання угод, підписаних Петром Порошенком, що був Президентом України.
Зроблено аналіз оцінок домовленостей від 5 вересня 2014 року, які містяться в роботах багатьох авторів, оглядачів різних ЗМІ, а також положень і оцінок Володимира Горбуліна, наведених у його працях.
Зроблено висновок, що, незважаючи на негативне ставлення до Мінських угод багатьох політиків і науковців, підписаний документ був необхідний для того, щоб:
- по-перше, призупинити наступ російських військ після Іловайська;
- по-друге, перегрупувати Збройні Сили України та зміцнити оборонні позиції;
- по-третє, залучити до вирішення проблем на Сході України провідні країни Європи та світу.
У той же час автор повністю згоден з В. Горбуліним про те, що в України є лише два шляхи: або стати сильною державою, або зіштовхнутися із реальною небезпекою поглинання.