Удосконалення економічних відносин у сільськогосподарському землекористуванні

Анотація

Як об’єкт загальних інтересів і «наскрізний» фактор відтворювального процесу, земля є центральним, базовим об’єктом відтворення в Україні, а земельні відносини у загальній структурі суспільних відносин займають відповідне місце. У такому сенсі ці відносини стають регулятором всієї сукупності суспільних зв’язків, включаючи не тільки економічну, але і соціально-демографічну, політичну, екологічну та інші складові. Одним із важливих завдань удосконалення земельних відносин є здійснення на всій території державної кадастрової оцінки землі і забезпечення переходу на систему земельних платежів, які формуються на основі рентної вартості землі. Систематичне проведення державної оцінки земель у системі державного земельного кадастру дозволить створити механізми, що забезпечать проведення більш раціональної податкової й інвестиційної політики держави, підвищити ефективність управління земельними ресурсами, що в кінцевому підсумку забезпечуватиме збільшення дохідної частини бюджетів усіх рівнів і сприятиме якісному вирішенню соціально- економічних проблем суспільства. Із інституціональних аспектів оптимізації землекористування пріоритетними мають стати: надання процесу трансформації земельної власності економіко-соціальної спрямованості; визначення економічної оцінки земель як природного капіталу; удосконалення системи плати за землю, виходячи з її комплексного оцінювання як ресурсу природи тощо. З наукових позицій удосконалення діючої системи державного управління земельними ресурсами, в контексті інституційних змін, повинно орієнтуватись на розвиток різноманітних форм співпраці та партнерських домовленостей між органами державного управління, землевласниками та землекористувачами, впровадження регуляторних механізмів екологічно адаптованого використання земельних ресурсів.
Ключові слова: державна політика, земельні ресурси, економічні відносини, землекористування.