Окупаційні практики та злочини проти людяності кремлівської диктатури як загроза засадам сучасної європейської цивілізації
Анотація
У статті досліджено методи й практики, які покладено Російською Федерацією в основу технологій реалізації стратегій загарбання територіальних, людських, природних та технічних ресурсів України. Дії російської влади на окупованих українських територіях свідчать про використання Москвою методів підкорення та винищення населення, які є відомими в історії та зафіксовані в архівах з часів більшовицького терору. Не отримавши засудження у міжнародному трибуналі одночасно із гітлерівським нацизмом, згодом вони були успадковані та модернізовані Радянським Союзом і Російською Федерацією. Тому міжнародний суд, міжнародна політична спільнота, електоральні спільноти демократичних країн повинні сформувати для себе розуміння тих загроз для розвитку демократичних країн, які несе Москва.
Предметом розгляду є такі окупаційні методи й практики російської влади: 1) організація концентраційних таборів; 2) організація мережі фільтраційних таборів; 3) депортація; 4) примусова мобілізація місцевих жителів до окупаційного війська. Метою дій є встановлення атмосфери страху і недовіри у суспільстві, при одночасному виключенні найбільш дієздатної до спротиву частини населення. На сьогодні ці дії є результатом цілеспрямованої урядової
політики Росії.
Ключові слова: гібридна війна, депортація, окупація, російсько-українська війна, фільтраційні табори.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
