Інклюзивна освіта як складова соціально-економічної політики держави

Анотація

У статті розглянуто підходи до формування соціально-економічної політики через призму обґрунтування її концептуальних основ, визначення ролі освітньої галузі соціальної інфраструктури у забезпеченні економічними знаннями всіх верств населення, і, як наслідок, формування комфортного середовища функціонування і розвитку суб’єктів господарювання, підвищення рівня життя та добробуту людей. Нині в Україні спостерігається зростання кількості дітей з особливими освітніми потребами, що актуалізує необхідність посиленої уваги до цієї проблематики, її розгляду не тільки з медичної точки зору, але й соціального й   гуманістичного аспектів. Окреслено роль концепції розвитку інклюзивної освіти, метою якої є визначення пріоритетів державної політики у сфері освіти у напрямі забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами та створення умов для вдосконалення системи освіти і соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами, зокрема інвалідністю, шляхом упровадження інноваційних технологій, інклюзивного навчання. Водночас важливою концептуальною основою інклюзивної освіти є формування нової філософії соціальної політики стосовно позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю. При цьому необхідністю зумовлюється створення інклюзивно-ресурсних центрів – установ, що утворюються для забезпечення права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу. Зазначимо, що провадження діяльності інклюзивно-ресурсних центрів можливе тільки за наявності коштів та дій, спрямованих на їх використання в установленому порядку за цільовим призначенням. При цьому джерелами фінансування інклюзивно-ресурсних центрів є кошти засновника, благодійні пожертви юридичних та фізичних осіб, інші джерела, не заборонені законодавством, у тому числі кошти, одержані за надання додаткових освітніх та інших платних послуг, гранти, дарунки, інші надходження, одержані від юридичних та фізичних осіб. Виявлено, що фінансово-господарська діяльність інклюзивно-ресурсних центрів є багатоаспектною, потребує забезпечення сучасними технічними засобами, відповідними потребам учнів з різними категоріями особливих освітніх потреб, належного рівня безпеки та комфорту для здобувачів освіти з ООП та фахівців центру. Важливою є розробка системи постійного оновлення та підтримки матеріально-технічної бази центру, врахування індивідуальних потреб учнів при закупівлі обладнання та матеріалів. Зауважено на тому, що розробка програм підготовки та підтримки фахівців є важливим аспектом ефективного використання матеріальних ресурсів центру.