Тегеранська конференція: діалог про майбутнє світової політики

Анотація

Дослідження ґрунтується на застосуванні методів історичного аналізу та синтезу для вивчення Тегеранської конференції 1943 року як ключової події Другої світової війни та етапу формування повоєнного світового порядку. Використано проблемно-хронологічний підхід, що дозволяє розглянути не лише сам перебіг конференції, але й її безпосередні передумови, зокрема стратегічну ситуацію на фронтах та результати попередніх узгоджень, таких як Каїрська конференція. Аналіз спирається на інтерпретацію фактів та подій, викладених у наданому текстовому матеріалі, який базується на вторинних історичних джерелах. Особлива увага приділяється аналізу дипломатичних переговорів та процесів ухвалення рішень лідерами "Великої трійки". Ключовим методом є компаративний аналіз позицій Й. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта та В. Черчилля з основних питань порядку денного (відкриття Другого фронту, польське питання, доля Німеччини, створення ООН та ін.), виявлення їхніх стратегічних цілей, точок перетину інтересів та характеру досягнутих компромісів через аналіз їхньої взаємодії, зафіксованої в джерелах.

Перша зустріч лідерів СРСР, США та Великої Британії на Тегеранській конференції у листопаді-грудні 1943 року призвела до ухвалення ключових військово-стратегічних та політичних рішень. Було остаточно узгоджено відкриття Другого фронту через операцію "Оверлорд" у Північній Франції в травні 1944 року, незважаючи на альтернативні пропозиції Черчилля щодо Балкан. Досягнуто принципової домовленості щодо майбутніх кордонів Польщі зі зміщенням на захід за рахунок німецьких територій (до Одера) як компенсації за території на сході, що мали відійти СРСР по "лінії Керзона". Питання повоєнного устрою Німеччини було передано до спеціальної комісії, проте союзники погодили основні принципи політики "чотирьох Д". Також відбулося фактичне погодження США та Великою Британією на радянський контроль над балтійськими країнами та була досягнута згода щодо створення єдиної світової організації безпеки (майбутньої ООН) за моделлю, запропонованою Рузвельтом. Ухвалені рішення та компроміси значною мірою визначили подальший хід війни та заклали основи повоєнного світового порядку.